Я довго не могла наважитись на написання цього тексту. Якщо чесно, вперше про цю тему я почала думати ще минулого вересня і навіть щось вже написала, але так і не закінчила, щоб опублікувати. Ця розповідь буде про Херсон та Херсонську область.
Щороку ми їздимо відпочивати на Арабатську стрілку. У нас є улюблене місце з розкішним балконом, до моря йти не треба – вийшов і ти вже на березі. Дуже спокійно і приємно (було). Крім того, цього року, майже відразу після Миколаєва, ми поїхали у Херсон, обласний центр цієї багатої на неймовірну природу і визначні місця області.
Ми знайшли квартиру на центральній площі міста, і першого ж вечора вирішили пройтися центром. Спочатку ми здивувалися, що не знайшли майже нічого… Є десь там ресторани й бари, але в умовах пандемії ми вирішили триматися від такого подалі, а з дороги хочеться чогось швидкого і свіжого (сандвічі, круасани…), але всього цього або немає, або вже закрито – в суботу, у центрі міста! Дивно.
Наша квартира мала таке розташування, що ми могли дуже добре спостерігати за місцевими. І за нашими спостереженнями ми дійшли висновку, що місцеві, наче щойно прибігли з пляжу швиденько зробити якісь справи. Якась атмосфера курорту 90-х прямо в центрі міста. Це стосується як людей, так і «чистоти» міста.
Що довше ми там знаходились, то дивніші були наші відчуття. Місто має нереально великий потенціал – воно має архітектуру, має неймовірно гарний Дніпро, має просто нереально красиву область навколо – але, здається, все це нікому не потрібне. Зовсім немає відчуття, що місто рухається вгору і вперед. Воно просто стоїть десь на рівні (повторюсь) 90-х.
Коли ми їхали в це місто, ми нічого від нього не очікували. Ми знову, як і в Миколаєві, хотіли побачити те, що навкруги – каньйон, Олешківські піски, Трубецьких і Аджигольський маяк. Але побачити настільки занедбане місто навіть ми не очікували. Набережна Дніпра найгірша з усіх набережних України (не тільки Дніпра). Вона розділена на 2 частини – одна ближче до центру, тому тут дуже багатолюдно і, в мене склалося таке враження, одні плавучі кабаки (і знову, привіт, 90-ті!); друга – спокійніша й просторіша, але сміття… просто немає слів!
Архітектура міста теж могла б стати чимось, що може приваблювати туристів. Але, здається, місту немає до неї жодного діла. Стоїть пам’ятка архітектури, а навколо сміття і напівзруйновані будинки. Історія? Ні, не чули, історія, якщо дивитися на неї в зворотному напрямку, для херсонців завершилася на совєтах. Тут він досі царює в головах. Варто лише подивитися на таблички з назвами вулиць: вул. Рішельєвська (яка ж гарна назва, люблю її ще з Одеси), а в дужках – Жовтневої революції. ФУ! Ви серйозно? ФУ!
Дуже засмутилися через те, що розкішний міст через Дніпро залишається просто дорогою. З однієї сторони дачі, з іншої – непролазний очерет. Проїжджаючи там кілька разів, бачили просто неймовірно гарний захід сонця на фоні цього моста, але якось цим помилуватися просто немає фізичної можливості. В Херсоні належна увага приділяється тільки совєтським пам’яткам. Щось дійсно красиве у себе перед очима вони просто не помічають.
Загалом склалося враження, що не тільки місцевій владі, але й більшості місцевих жителів наплювати на своє місто. Вони живуть своїми курортами. Вони так звикли. Навіщо щось робити в своєму місті, якщо важливіше кукурудзу продавати по 40 грн. на пляжі?
Я зараз дуже сильно буду узагальнювати, але не зробити цього не можу. Херсонська область – найбільш відвідувана нами область в Україні. Ми побували тут уже майже в усіх цікавих місцях, про деякі з них навіть не всі місцеві знають. Ми дуже любимо цей неймовірний край, але люди… Навіть передати словами важко, наскільки ці місцеві не дбають про свою землю. Вони залишають тонни сміття, вони не поважають ні своїх «сусідів», ні тих, хто до них приїздить влітку, вони руйнують і не створюють майже нічого якісного. Вони живуть тут і зараз, а на майбутнє їм начхати, головне бігом-бігом нагидити і заробити на цьому, поки Крим не повернувся (коли б це не трапилось). Вони не поважають закони, вони не розуміють краси, вони в більшості випадків ведуть себе як бидло.
Дуже важко щороку приїздити в цю область і бачити, що нічого не змінюється. Україна розвивається, а Херсонщина стоїть на місці, а місцями ще й деградує. І наша подорож до обласного центру просто підтвердила мою думку.
Не хочу завершувати на поганому. Є і дещо приємне.
- По-перше, у місті дуже багато велосипедистів. Це круто.
- По-друге, є в Херсоні підприємці з сучасними поглядами на світ. Наприклад, кав’ярня, туристична агенція і сувенірна лавка KhersON.
- По-третє, на околиці міста є великий торгівельний центр, де, схоже, і відбувається увесь «двіж» міста (дууууже далеко від центру). Туди ми їздили за їжею через вулицю Іллюши Кулика, і саме на ній ми побачили гарні сучасні заклади. На жаль, часу не було прогулятися там, але, сподіваюсь, доволі сучасний зовнішній вигляд має таке ж сучасне внутрішнє начиння.
- По-четверте, місто зелене: багато парків та маленьких сквериків, вулиці і проспекти в деревах.
- По-п’яте, в самому місті водії майже не порушують правила, це дуже комфортне місто для водіїв з інших міст (це суб’єктивно, але нам нічого такого, що б впадало в око й дратувало не траплялося на дорогах). Я кажу ЛИШЕ про місто, про поведінку водіїв з номерами ВТ в Херсонській області навіть не хочу і розпочинати говорити, тому що на позитивній ноті завершити не вийде.
- По-шосте, сподіваюсь, що такі гарні місця, як каньйон, Олешківські піски, Зелені хутори Таврії і багато інших будуть розвиватися і тягнути за собою все інше, включно з самим Херсоном. І ДУЖЕ сподіваюсь, що люди все ж таки почнуть думати наперед, перестануть засирати свою землю і не розвиватимуть бізнес, орієнтований на бидло.
П.С. Дуже показовою є поведінка людей в кризових ситуаціях. І ставлення місцевих до пандемії мене не просто засмучує, а позбавляє слів. Вони, за їх словами, НЕ хворіють. Вони ржуть над тими, хто носить маски. Вони розповідають, що вірусу не існує. АЛЕ, ніколи в житті (а ми приїздимо в Херсонську область щороку мінімум двічі і надовго) ми не бачили/чули ТАК багато людей, що дуже характерно кашляють. Вони кашляють, але «не хворіють». Я не хочу сперечатися, можливо, тут на свіжому повітрі екологічно чистої області, оточеної морями і розкішною природою, всі хвороби дуже швидко проходять і легко переносяться. Але ж це зовсім не означає, що вони не хворіють і не заражають тих, хто потім їде у екологічно нечисті Київ, Харків, Дніпро і т.д., де погана якість довкілля погіршує будь-яку хворобу. І найгірше навіть не їхнє ставлення до самої хвороби, а до людей, що не думають як вони.
П.П.С. Все, що я описала вище, змушує мене задуматися. А чи варто особисто мені й моїй родині сюди їздити? Це вже нагадує toxic relationship (з англ. – нездорові стосунки). Наша мила серцю база цього року (мабуть через пандемію і страх взагалі залишитися без курортників) перетворилася з місця для сімейного відпочинку на місце, куди місцеві приїздять на 2 дні дуже голосно побухати і насвинячити. Спілкуватися з місцевими просто неможливо. Гарні місця поступово перетворюються на сміттєзвалища. Сумно все це бачити. Але якось на це вплинути ми не можемо. Більшість українців це влаштовує, вони будуть продовжувати сюди їздити для звичного їм відпочинку в стилі 90-х. Змінюватися і розвиватися – дуже важко. Ідея «так всегда было» набагато простіша…
GoAnywhereAnywhen 