Про натхнення і нову мрію

Є місця, в які ти приїздиш з якимось невеликим завданням, а отримуєш значно більше. Так сталося з нашою подорожжю до Сковородинівки (близько 50 км від Харкова). Нам треба було назбирати матеріал для школи, і ми згадали, що є недалеко місце, де дуже гарна природа, і де є багато різних дерев, що вже готові дарувати своє осіннє листя.

З погодою нам дуже пощастило — саме тоді, коли ми приїхали, пішов дощик, тому людей на території Національного літературно-меморіального музею Г.С. Сковороди було дуже мало. З часу нашої останньої подорожі тут відбулися певні зміни — тепер прогулянка по парку теж оплачується, але ціна низька (15 грн дорослий і 10 грн дитячий). З’явилися нові локації. Трошки мене здивувало, що працівники музею розмовляють російською. Розумію, що Харківщина російськомовна, проте ж музей національний…

Тут Сковорода прожив останній рік свого життя, і саме тут, недалеко від музею, знаходиться могила філософа (на ній напис «Світ ловив мене, та не спіймав»).

Місце це дуже мальовниче: гарні доріжки, доглянутий парк, цікаві скульптури, красивий став, на березі якого стоїть 700-літній дуб (тобто те, що залишилось від нього і, на щастя, оберігається). А через дорогу від музею знаходиться ще одне медитаційне місце — ставок Панські штани. Коли там не сезон, там настільки спокійно і красиво, що перехоплює подих.

Ми швиденько назбирали різноманітних листочків, шишок, жолудів, каштанів і пішли гуляти до ставу. Тиша, спокій, затишок… Тихенько шумить дощик, не чути машин та галасу людей… така ідилічна атмосфера заспокоїла нерви, і чомусь саме там і в той момент ми відчули, чого саме прагнемо, чого нам не вистачає «для повного щастя». Тиша, спокій, затишок.

Не дивно, що Сковорода творив біля того дуба. Така ідилія надихає і надає сил. Особисто я чітко уявила, в якому місці мені буде жити комфортно, в яке місце я хотітиму повертатися після подорожей і навіть, можливо, хотітиму залишатися довше. Моя уява виразно намалювала всі необхідні для подальшого планування картинки. Залишились тільки дві речі — зрозуміти (або знайти), де саме втілювати всі ці плани в життя, де саме створювати власну ідилію, а також невпинно працювати над досягненням нової мрії.